Лікарські трави початкова літера К продовження

Коріандр посівний

Коріандр посівний - Coriandrum sativum;кінза, кишнець, троян; родина Селерових (Аріасеае), або Зонтичних (Umbelliferae);
кориандр посевной
Як виглядає? Коріандр — трав'янистий однорічник заввишки 50-120 см, з прямостійним, розгалуженим вгорі стеблом. Нижні листки черешкові, перисторозсічені, верхні — двічіперисто-розсічені. Квітки біло-рожеві, дрібні, зібрані у складні зонтики. Цвіте рослина у червні-липні.
Що й коли збирають? Коріандр зрізають у міру дозрівання насіння, зв'язують у пучки, просушують на повітрі у затінку й обмолочують.
Насіння містить ефірну олію — основну діючу речовину рослини, вітамін С, цукри, крохмаль, пектинові та інші речовини.
Коли застосовують? У медицині застосовують настій насіння коріандру, який виявляє спазмолітичні, антисептичні та болезаспокійливі властивості. Цей препарат поліпшує травлення (збуджує апетит та посилює секрецію залоз травного тракту). Настій стимулює виділення жовчі, усуває болі при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, допомагає при метеоризмі. Як антисептик, він сприяє загоєнню ран та виразок. У народній медицині давно використовуються заспокійливі (седативні) властивості рослини — той самий настій застосовують при істерії та підвищеній нервовій збудливості. Для поліпшення смаку і запаху лікарських препаратів до них часто додають порошок мелених плодів коріандру.
Пряна зелень рослини, більш відома під назвою кінза, — дуже добра приправа до м'ясних, рибних і бобових страв, а ефірна олія, яку отримують з насіння, використовується у парфумерії та лікеро-горілчаному виробництві. Насіння використовують у хлібопекарській («бородінський», «пряний» хліб) і кондитерській справі.
Настій насіння. 1 столова ложка подрібненого насіння на 400 мл окропу. Настоюють 1 год., проціджують. Приймають по 1/4 склянки 4 рази на день до їди.

Коров'як скіпетроподібний

Дивина густоквіткова (Verbascum densiflorum, синонім — Verbascum thapsiforme);
дивина скіпетроподібна, коров'як скіпетроподібний; родина Ранникових (Scrophulariaceae);коровяк густоцветковый

Видовий епітет "скіпетроподібна" якнайкраще підходить цій представниці родини Ранникових. Довгі колосоподібні суцвіття рослини справді дещо нагадують регалію королівської влади - скіпетр. На фоні темної зелені листків жовті квіти дивини виглядають дуже гарно.
Як виглядає? Дивина густоквіткова — дворічна (інколи однорічна), повстистоопушена рослина 50-180 см заввишки. Стебло пряме, рідше розгалужене у верхній частині. Листки великі, довгасто-еліптичні чи яйцеподібно-ланцетні. Квіти розпускаються по черзі, знизу догори, тому побачити квітучу рослину можна у червні-липні, а інколи вона ще доцвітає й у серпні. Плід — коробочка.
Де росте? Трапляється дивина не дуже часто, зате групами; звичайна рослина на луках, узліссях, уздовж польових доріг, надає перевагу піщаним ґрунтам. Поширена у південній частині середньої смуги Росії, а за її межами — у Білорусії, країнах Прибалтики та Україні (майже по всій території).
Що й коли збирають? Раніше дивина густоквіткова входила до Державної Фармакопеї СРСР, зараз її використовують тільки в народній медицині.
З лікарською метою збирають віночки квітів, висмикуючи їх з чашечки. Заготовляють сировину в суху сонячну погоду в першій половині дня. Сушать квітки одразу та якомога швидше, на відкритому повітрі чи у теплому, добре вентильованому приміщенні. Зберігають готову сировину в скляному посуді з притертою кришкою. Термін зберігання — 1 рік.
Коли застосовують? Сировина дивини містить близько 11% цукрів, слизисті речовини, сапоніни, глікозиди, алкалоїди, каротиноїди, дубильні речовини, вітамін С й сліди ефірної олії.
Препарати дивини виявляють пом'якшувальну, відхаркувальну і спазмолітичну дію. вони зменшують набряки, тамують біль. Настойку квіток рослини використовують для натирань при невралгії, порошком сухих квіток присипають рани та виразки. Відваром квіток миють голову при лупі й облисінні. Настій квіток застосовують для полоскання порожнини рота при запальних явищах, а також для ванн при діатезі (золотусі). Сидячі ванни з квіток чи коріння рослини добре допомагають при защемленні гемороїдальних вузлів.

У поєднанні з рослинами, що мають подібну дію, дивину застосовують для лікування різних захворювань дихальних шляхів, при емфіземі та запаленні легень. Її квітки входять до складу грудних чаїв. Протипоказання до застосування цієї рослини не відомі.

На жаль, для бджіл дивина — погане джерело нектару, деякі її види взагалі його не виділяють, зате пилку назбирають достатньо.

Настій квіток. 1 столова ложка сухих квіток на 200 мл окропу. Настоюють 15-20 хв., проціджують. Приймають по 1 столовій ложці через 3 год. При захворюваннях органів дихання та як пом'якшувальний засіб.

Настій квіток чи коренів (зовнішнє). 4-5 жмень квіток чи сухого подрібненого коріння заварюють у 5 л окропу, настоюють 2 год., проціджують. Використовують для сидячих 15-хвилинних ванн при защемленні гемороїдальних вузлів.

Коронарія зозуляча

Коронарія зозуляча (Coronaria flos-cuculi, синонім — Lychnis flos-cuculi);зозулин цвіт; родина Гвоздикових (Caryophyllaceae);
горицвет кукушкин
Ніжні, рожеві, химерно вирізані суцвіття зозулиного цвіту дивовижно гарні. Помітні тільки квіти, а стебла і листя губляться у густій масі трави.
Як виглядає? Коронарія зозуляча — трав'янистий багаторічник заввишки 30-90 см. Уся рослина опушена короткими притиснутими волосками. Стебло прямостійне. Листки прикореневої розетки ланцетні, біля основи звужені, верхні — лінійно-ланцетні, гострі, трохи шорсткуваті. Квітки правильні, шестипелюсткові, зібрані у рідку пірамідальну чи щиткоподібну волоть, зазвичай рожеві, рідше білі. Цвітуть з кінця травня до серпня, саме у розпал кування зозулі (звідси походить народна назва). Плід — коробочка. Як правило, рослина росте на вологих і болотистих луках, серед чагарників, по берегах річок і ставків.
Де росте? Поширена в усіх областях середньої смуги Росії, але на південному сході трапляється рідше. В Україні зростає по всій території у вологих місцях.
Що й коли збирають? Для приготування лікарських препаратів збирають траву під час цвітіння. Зрізають її серпом чи ножем й сушать під укриттям у затінку або на горищі, розстилаючи тонким шаром (3-5 см) на папері чи тканині. Раніше екстракт коронарії зозулячої та новогаленовий препарат флокулен використовували у науковій медицині, тепер рослину застосовують тільки народні цілителі.
Сировина рослини містить сапоніноподіб-ну речовину (до 1%), маловивчений глікозид, сліди алкалоїдів. У листках міститься чимала кількість аскорбінової кислоти (вітаміну С) (0,1%).
Коли застосовують? Коронарія зозуляча виявляє кровоспинні й антисептичні властивості. З'ясовано, наприклад, що настої з трави і свіжий сік рослини згубно впливають на золотистий стафілокок, вульгарний протей і сінну паличку. Народна медицина використовує препарати коронарії при жовтяниці, болях у ділянці нирок, бронхітах (особливо при великій кількості харкотиння), маткових кровотечах, болючих менструаціях, а також як потогінний і протиревматичний засіб. Вважають, що чай з трави допомагає при безплідді. Зовнішньо настої зозулиного цвіту застосовують для промивання ран, компресів при шкірних захворюваннях, чиряках, виразках і наривах.

Медова продуктивність коронарії — до 45 кг з 1 гектара заростей.

Настій трави. 2 столові ложки на 200 мл окропу. Нагрівають на водяній бані протягом 15 хв., проціджують, віджимають, доводять теплою кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 1 столовій ложці 3 рази на день.

Настій трави (зовнішнє). 40 г сировини на 1 л окропу. Для промивань і компресів.

КОРОСТАВНИК ПОЛЬОВИЙ

Як виглядає? Багаторічна трав'яниста рослина, заввишки 30- 80 см Стебло пряме, малорозгалужене, малоопушен-ный сірими волосками. Листя супротивне, сіро-зелені, бруківки; нижнє листя черешкове, довгасте, суцільнокрайнє, найчастіше нерозітнуте; верхнє листя сидяче, пір'ясто-розітнуте, з ланцетними листочками. Квітки синьо-лілові, червоно-фіолетові або пурпурні, зібрані в суцвіття - голівку з обгорткою з невеликого числа зелених листочків. Чашка складається з дрібних неоднакового розміру чашолистків, розташованих в 2 круги; вінчик четырехлепестный, зрощений в трубочку, вгорі чотирилопатевий; тичинок 4; зав'язь нижня одногніздова. Плід - односім'яний горішок. Сильно мінлива рослина, особливо відносно листя, забарвлення вінчика та ін. Цвіте влітку.
Де росте? Зустрічається на трав'янистих місцях, у світлих лісах, серед кущів до висоти 1500 м над рівнем моря.
Що й коли збирають? З лікарською метою використовується надземна частина рослини, зібрана з квітками в початковій стадії цвітіння.
Коли застосовують? Короставник рекомендується застосовувати при хронічних захворюваннях шкіри, свищах заднього проходу, свербежі в анальній області, як відхаркувальний засіб при кашлі і бронхіті, при запаленні сечового міхура.
Застосовується настій з 4 чайних ложок подрібненої сировини, залитих 2 склянками окропу. По 1 склянці 2 рази в день.
Настій: 2-4 чайних ложки трави на склянку окропу при хронічному захворюванні шкіри, свищах заднього проходу і т. д.
Короставник також призначають при кашлі, хворобах горла, запаленні сечового міхура. У минулому настої трави вживали внутрішньо при туберкульозі легенів.

КОТЯЧІ ЛАПКИ ДВОДОМНІ

КОТЯЧІ ЛАПКИ ДВОДОМНІ (білий цмин) — Antennaria dioica (L.) Gaertn.
Як виглядає? Багаторічна трав'яниста рослина з родини айстрових (Asteraceae).
Де росте? Росте розсіяно по всій території України, в Степу — рідко.
Що й коли збирають? В червні збирають кошики: червоні — жіночі, білі — чоловічі.
Коли застосовують? Як сильний жовчогінний засіб, при маткових кровотечах, шлункових, легеневих, кишкових, гемороїдальних (примочки, клізми, тампони). Допомагає при тривалому блюванні. Діють головним чином дубильні речовини, а також вітамін К, сапонін, смола, фітостерин та інші. Вживають відвар. Готують його так. 1 столову ложку квіток варять в 1 склянці води і вживають по 1 столовій ложці щогодини, поки не припиниться кровотеча.

Котяча м'ята справжня

Котяча м'ята справжня (Nepeta cataria); котовник котячий, котовник лимонний; родина Губоцвітих (Lamiaceae (Labiatae));котовник кошачий
Як виглядає? Це трав'янистий багаторічник, 45-100 см заввишки. Стебло зазвичай розгалужене, опушене сірими м'якими волосками. Листки рослини довгочерешкові, трикутносерцеподібні, загострені, знизу сіро-повстяні, з великими косими зубцями. Квітки білі чи блідо-рожеві, неправильні; нижня губа віночка з пурпурними цятками. Цвітуть з середини червня до вересня. Рослина має сильний лимонний запах.
Де росте? Росте котяча м'ята в усіх областях середньої смуги Росії, у північній частині — зрідка, у садах, на городах, засмічених місцях. У південних областях Росії введена в культуру і набуває усе більшої популярності. В Україні зростає по всій території серед чагарників, на галявинах та схилах, узбіччях доріг та забур'янених місцях, подекуди вирощується у Криму. Чудовий медонос, лікарська та ефіроолійна рослина.
Що й коли збирають? З лікарською метою котячу м'яту застосовують тільки у народній медицині. Для приготування цілющих препаратів використовують надземну частину рослини, зібрану під час повного цвітіння. Сировину сушать під укриттям на відкритому повітрі, періодично перевертаючи, щоб вона не почорніла.
У надземній частині котячої м'яти містяться ефірна олія (до 0,7%), до складу якої входять гераніол, цитраль, лимонен та інші компоненти, дубильні та гіркі речовини, глікозиди, сапоніни та вітамін С.
Коли застосовують? У дослідах на тваринах встановлено, що настій трави котячої м'яти зумовлює збільшення амплітуди серцевих скорочень приблизно на 40%, причому це супроводжується прискоренням серцевого ритму. Відповідно, при тахікардії його вживання протипоказане, а при брадикардії — корисне. Рослина відома і як жовчогінний та антимікробний засіб. Вживають настої трави котячої м'яти при серцевих неврозах, поганому апетиті та гастритах зі зниженою кислотністю шлункового соку. Призначають ці препарати при запорах і атонії кишечнику, застійних явищах у жовчному міхурі та жовчовивідних шляхах. Допомагає застосування настою при кашлі, задишці, бронхіті. Його приймають при істерії та депресивних станах. Використовують рослину і при нерегулярних менструаціях, а також як кровоочисний засіб при фурункульозі. Зовнішньо настій трави призначають для лікування гнійничкових захворювань шкіри.
Як ефіроолійну рослину котячу м'яту застосовують для ароматизації вермуту, безалкогольних напоїв, шампунів, туалетної води; трава рослини при додаванні у чай надає йому сильного лимонного аромату. Сухі листки використовують для ароматизації оцту, а в кулінарії — для приготування салатів, соусів, як приправу до м'ясних і рибних страв, а також страв з дичини.
Водний настій рослини є ефективним інсектицидом.
Завдяки довгому цвітінню котяча м'ята — улюблене місце перебування бджіл. Медова продуктивність її висока — до 400 кг меду з 1 гектара. Бджолярі використовують ароматичні властивості рослини, щоб привабити та заспокоїти бджіл, натирають травою котячої м'яти руки, рамки, роївні. Мед котячої м'яти бурштиновий, з лимонним ароматом, дуже приємний на смак, кристалізується у світло-кремову дрібнозернисту масу.
Настій трави. 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 2 год., проціджують. Приймають по півсклянки 3 рази на день.

На початок сторінки.

<<< Попередня сторінка

Меню сайту

Форма входу

Пошук

Наше опитування

Статистика

Хто онлайн

Онлайн всього: 1

Гостей: 1

Користувачів: 0

Веб-посилання

Сокирянські новини