Лікарські трави початкова літера Е,Є

Евкаліпт кулястий
Eucalyptus globulus Labill.

Евкаліпт кулястий - Eucalyptus globulus Labill.
Родина Миртові — Myrtaceae
Як виглядає? Високе, до 150 м дерево. Листки ланцетовидні, синювато-зелені, покриті товстим восковим шаром і тому виглядають сріблясто-білими. Вони багаті на летку олію, до складу якої входить цінеол, кампфен, фенхен, терпінеол, небагато сесквітерпенів та дубильні речовини й фітонциди. Квітки великі, з багатьма тичинками і зеленою чашечкою. Цвіте влітку. Широко культивується на Кавказі.
Де росте? Культивують на Південному узбережжі Криму.
Що й коли збирають? Восени і взимку збирають листки, які набули вузьколанцетної форми, стали серповиднозігнутими.
Коли застосовують? Як засіб відхаркувальний, антисептичний, фітонцидний, болетамувальний, протималярійний, протизапальний, протимікробний, глистогінний; при гнійних бронхітах, бронхіальній астмі, грипі, скарлатині (гарячий настій 5 г листків на 1 склянку окропу), гіпертонії. Фітонциди, що містяться в олії, за дією перевершують дію пеніциліну, стрептоміцину, ауреоміцину, фенолу. Для вживання всередину готують відвар з 20 г листків на 200 мл води, п'ють по 1 столовій ложці тричі на день.
Для полоскання рота, горла, промивання ран, спринцювання, змочування тампонів беруть 1 склянку відвару з 30 г евкаліпту кулястого у 200 мл води на півлітра води. Чистий відвар застосовують для інгаляцій.
Евкаліптовою олією, розчиненою в соняшниковій олії (2:100), змащують носові ходи при грипі; змішаною зі скипидаром камфорною олією, камфорним спиртом натирають болісні місця при невралгії, люмбаго, ревматизмі.

Елеутерокок колючий

Елеутерокок колючий - Eleutherococcus senticosus (вільноягідник колючий, чортовий кущ). Родина Аралієвих - Агаlіасеаe.
Як виглядає? Елеутерокок зазвичай досягає висоти 2-2,5 м, але інколи, у сприятливих умовах, виростає до 5 м. У рослини добре розвинені горизонтальні підземні пагони, які відходять від материнського куща вбік на відстань до 5 м і дають надземні такі ж колючі паростки. Корені елеутерококу простягаються під землею до 30м. Листки п'ятипальчастоскладні, довгочерешкові. Листочки великі, еліптичні чи оберненояйцеподібні, з клиноподібною основою, зубчасті, на кінці загострені. Квітки дрібні, одно- чи двостатеві; зібрані у кулясте зонтичне суцвіття. Тичинкові (чоловічі) й двостатеві квітки - з блідо-фіолетовими пелюстками, а маточкові (жіночі) — з жовтуватими. У квітів сильний своєрідний запах. Цвітуть у липні-серпні (на батьківщині), а в умовах культури (у середній смузі Росії) — у червні-липні. Плоди — чорні ягодоподібні кістянки кулястої чи овальної форми. Запах плодів слабкий і приємний, дозрівають вони у серпні-вересні.
Де росте? У дикорослому стані елеутерокок росте на території Приморського і південної частини Хабаровського країв, є в Амурській області й на Південному Сахаліні. Зростає у Кореї, Японії і Північпо-Східпому Китаї. У далекосхідній тайзі трапляється у мішаних лісах — під покровом лісу, на узліссях, вирубках, старих згарищах, осипах, але надає перевагу відкритим місцям — добре освітленим і з оптимальною вологістю. Рослину введено в культуру, її вирощують у ботанічних садах, а також на присадибних ділянках (в тому числі й в Україні).
Що й коли збирають? Для приготування лікарських препаратів використовують кореневища з коренями, які заготовляють восени. Після викопування їх обтрушують від землі, швидко миють у холодній проточній воді й розкладають для попереднього пров'ялювання на відкритому повітрі. Після цього видаляють гнилі частини, розрубують на шматки, розщеплюють уздовж і сушать на горищах під залізним дахом чи у сушарках при температурі 70-80 °С, доки сировина не стане ламкою. Рослину застосовують у науковій і народній медицині.
Коли застосовують? Корені та кореневища елеутерококу мають комплексний хімічний склад. Вони містять 8 глікозидів, так званих елеутерозидів, похідні кумарину, флавоноїди, ефірну олію (до 0,8%), рослинний віск, смоли, крохмаль, камеді та ліпіди.
Елеутерокок — один з найсильніших стимуляторів центральної нервової системи. Препарати рослини підвищують розумову і фізичну працездатність, опірність організму до несприятливих умов середовища, при їх вживанні зростає гострота зору, поліпшується обмін речовин та апетит. Позитивні результати дає вживання екстрактів і таблеток елеутерококу при фізичній і розумовій перевтомі, виснаженні нервової системи, які супроводжуються зниженням працездатності, роздратованістю і безсонням. Рекомендують препарати рослини при вегетативних неврозах, аритмії та гіпотонії функціонального характеру, початкових формах атеросклерозу і гіпертонічної хвороби. Корисне вживання препаратів елеутерококу після тяжких операцій, при цукровому діабеті, порушеннях менструального циклу і статевому інфантилізмі, безплідді, зумовленому недорозвитком статевих органів, патологічному клімаксі.
В аптеках відпускають таблетки з сухим екстрактом елеутерококу та рідкий екстракт, який можна приготувати також і в домашніх умовах.
Екстракт елеутерококу рідкий. Подрібнені кореневища з коренями настоюють на 40% - ному спирті (горілці) у співвідношенні 1:1. Приймають по 25-30 крапель за півгодини до їди.
Протипоказання. Категорично протипоказані препарати рослини при інфаркті міокарда, гіпертонічних кризах, гарячкових станах і гострих інфекційних захворюваннях.

Енотера дворічна

Енотера дворічна - Oenothera biennis, синонім — Onagra biennis (нічна свічка). Pодина Онагрових - Оnаgrасеае
Як виглядає? Енотера дворічна, як свідчить її видовий епітет, — дворічна, але інколи і багаторічна рослина. На першому році життя виростає розетка з оберненояйценодібних чи ланцетних прикореневих листків. Квітконосне стебло рослина виганяє на другому році. Воно пряме, 40-50 см заввишки. Квітки великі, жовті, двостатеві, одиночні, у пазухах верхівкових листків. Цвітуть у червні-липні. Великі, яскраво-жовті, ароматні квіти енотери розкриваються ввечері.Плід — коробочка.
Де росте? Рослина зростає в усіх центральних і південних областях Росії, у північних - досить рідко; є на Далекому Сході. Найчастіше енотера росте на пустищах, вигонах, полях, а також на відкритих пісках, у долинах великих річок, а інколи й на узбіччях доріг. Натрапити на неї можна на Кавказі, у Казахстані та Україні (по берегах озер, річок і канав, на піщаних і глинистих місцях, лісових галявинах по всій території).
Що й коли збирають? Лікарська, харчова і медоносна рослина. Для медичних потреб заготовляють надземну частину під час цвітіння, інколи окремо квіти, і річні корені, які викопують восени. Траву та квітки сушать під укриттям на відкритому повітрі чи провітрюваних горищах. Корені та прикореневі листки застосовують у свіжому вигляді. Використовують лікарську сировину тільки у народній медицині.
Листя енотери багате на флавоноїди, дубильні, смолисті, слизисті та інші органічні сполуки. У квітках міститься жовта барвна речовина, а у коренях — слиз та інвертовані цукри. Усі частини рослини мають в-ситостерин.
Коли застосовують? Настій чи настойку енотери приймають внутрішньо як в'яжучий засіб при проносах, що супроводжуються зневодненням організму, особливо доцільно ними лікувати маленьких дітей. Також настій трави рослини п'ють при кашлі, кашлюку, спастичній астмі та сечокам'яній хворобі. Його вживають як засіб, що стимулює роботу шлунка, печінки і селезінки. Завдяки заспокійливим властивостям настій ефективно діє при кардіоневрозах. У гомеопатії препарати енотери призначають при проносах.
Річні корені рослини, зібрані напровесні, очищують від шкірки і їдять сирими з сіллю, додають їх у весняні салати, а з молодих прикореневих листків готують бульйони.
Високо цінують енотеру і бджоли: 100 квіток рослини виділяють за добу до 315 мг цукру, а медова продуктивність з 1 гектара насаджень досягає 512 кг. Мед енотери темно-жовтий із зеленкуватим відливом.
Настойка трави. Настоюють подрібнену сировину в співвідношенні 1:5 на 40%-ному спирті чи горілці. Приймають по 20-30 крапель 3-4 рази на день при проносах.
Настій трави. 2 чайні ложки трави настоюють у 250 мл окропу протягом 1 години, проціджують. П'ють протягом дня рівними порціями при проносах.

Еспарцет піщаний

Еспарцет піщаний - Onobrychis arenaria (заячий горох)
Як виглядає?Багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Стебла численні, прямостоячі, 30—70 см заввишки. Листки складноперисті, нижні — з 6—12 пар еліптичних або довгасто-лінійних листочків. Квітки двостатеві, неправильні, в довгих китицях. Віночок яскраво-фіолетовий, з темними смужками, 8—10 мм завдовжки. Плід— біб, сітчасто-зморшкуватий. Цвіте у червні—липні.
Де росте? Росте в західній частині Лісостепу на сухих луках, узліссях, по чагарниках.
Що й коли збирають? Використовують усю надземну частину і коріння. Траву збирають під час цвітіння рослини; коріння — восени. Не заготовляється і аптеками не відпускається.Хімічний склад ще слабо вивчено. Рослина містить вуглеводи (9,6%), білки (4,4%), жир (1,5%), клітковину (5,4%), вітаміни, зольні речовини (4,6%) тощо.
Коли застосовують? . В народній медицині настій та відвар трави або коріння вживають при статевій слабості у чоловіків.

Ефедра двоколоса

Ефедра двоколоса - Ephedra distachya L (кузьмичева трава, ставчак звичайний, степова малина, хвойник). Родина Ефедрові — Ephedraceae
Як виглядає? Кущ, до 1 м заввишки, з повзкими кореневищами. Стебло вкорочене, гіллячки жовто-зелені, пізніше сірі, розкидисті, тонкоребристі, міжвузля — до 3 см завдовжки. Листки зредуковані, лускоподібні, спаяні в циліндричні піхви. Рослина дводомна. Чоловічі шишки сидять у вузлах, стебла по 3—4 і більше. Складається чоловіча шишка з колонки, на верхівці якої розвиваються від 2 до 8 дво-чотиригніздих мікроспорангіїв, з яких утворюються мікроспори (пилок).
Жіночі шишки також сидять у вузлах стебла в кількості 2—4. Кожна з них складається лише з одного насіннєвого зачатка, який оточується товстим покривом з лускоподібних м'ясистих листків Жіночі шишки в достиглому стані кулясті, червоні, 6— 7 мм завдовжки, ягодоподібні.
Де росте? На приморських і степових схилах, на півдні Лісостепу і в Криму.
Що й коли збирають? Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Ephedrae), яку збирають під час цвітіння і плодоношення рослини. Сушити можна на сонці. Сухої сировини виходить 20—25%. Сировину треба зберігати в добре й щільно закритих банках чи бляшанках у сухому темному місцi.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. У траві ефедри двоколосої є 0,2—0,5% алкалоїдів (псевдоефедрин, ефедрин, метилефедрин), дубильні речовини, пірокатехіни, смоли, аскорбінова кислота (240—371 мг %) та інші речовини.
Фармакологічні властивості і використання. Раніше з трави ефедри двоколосої виробляли препарат ефедрин. Останнім часом рослину використовують лише в народній медицині як засіб, що збуджує нервову систему, стимулює кровообіг, підвищує кров'яний тиск, розслаблює гладенькі м'язи бронхів, підвищує потовиділення, знижує температуру тіла при гарячкових захворюваннях, тамує болі. Внутрішньо відвар або чай з трави ефедри вживають при бронхіальній астмі, сінній гарячці, алергодерматозах, хронічному бронхіті, емфіземі й туберкульозі легень, проти кашлю при коклюші, при хворобах органів травлення (проноси, виразкова хвороба шлунка), ревматизмі, подагрі, для підвищення кров'яного тиску, як протиотруту при отруєнні опієм, скополаміном і наркотиками. Місцево відвар трави ефедри двоколосої використовують при сверблячих дерматозах.
Коли застосовують? Як засіб, що підвищує кров'яний тиск і тонізує симпатичний нерв; при алергійних захворюваннях, таких, як бронхіальна астма, сінна пропасниця, кропив'янка; при хронічному бронхіті, емфіземі легень, при отруєнні опієм, скополаміном, наркотиками. Добова доза: напар з 12 г сухої трави в 1 склянці окропу.
Протипоказання.Ефедра двоколоса — отруйна рослина. Передозування небезпечне.

Ефедра хвощова

Ефедра хвощова - Ephedra equisetina (ефедра гірська). Родина Ефедрові — Ephedraceae
Як виглядає? Дводомна високогірна рослина родини ефедрових. Густогіллястий кущ або деревце до 1,5— 2,5 м заввишки. Однорічні зелені гілочки прямі, гладенькі, поздовжньо борозенчасті, членисті, з меживузлями до 4 см, розміщені кільцем або супротивно. Листки супротивні, редуковані, плівчасті, червоно-коричневі, 1—2,5 мм завдовжки. Квітки дрібні, одностатеві, зібрані колосками; жіночі колоски одноквіткові, чоловічі — 2—4-квіткові, одиничні або зібрані по 2—3. Плід — однонасінна червона м'ясиста куляста шишкоягода. Цвіте у травні — червні.
Де росте? . Ефедра хвощова трапляється в гірських районах Середньої і Центральної Азії на відкритих скелястих схилах, щебеневих осипах на висоті 1000—1800 м над рівнем моря. На Україні є в колекціях деяких ботанічних садів.
Що й коли збирають? Для виготовлення ліків використовують зелені незадерев’янілі пагони рослини (Herba Ephedrae). Заготовляти сировину починають у квітні й закінчують пізно восени, припиняючи її лише на період росту нових гілочок (приблизно з середини травня і до кінця червня). Сушать сировину прямо на полі, складаючи стіжками завширшки і м, заввишки 1 —1,5 м довільної довжини. Сухої сировини виходить 50—60%. Строк придатності — 1 рік. Трава ефедри є сировиною для промислового виробництва алкалоїду ефедрину, аптеками не відпускається.
Хімічний склад. Зелені пагони рослини містять алкалоїди (до 3,5%), дубильні (до 14%) і барвні речовини, аскорбінову кислоту (до 660 мг %). До складу алкалоїдів входять ефедрин (до 90%), псевдоефедрин та інші речовини.
Фармакологічні властивості і використання. Терапевтична активність рослини зумовлена наявністю в ній алкалоїду ефедрину, який належить до симпатоміметичних засобів; він спричинює звуження судин, підвищення артеріального тиску, сприяє розширенню бронхів, гальмує перистальтику кишок, трохи збільшує вміст цукру в крові. Крім того, ефедрин стимулює центральну нервову систему, збуджує дихальний центр. Порівняно з адреналіном ефедрин діє слабше, але довше. Застосування ефедрину показане при зниженому артеріальному тиску, колапсі, бронхіальній астмі, коклюші, сінній гарячці, кропив'янці, морській хворобі, при отруєнні наркотиками і снотворними речовинами. Його використовують і коли необхідно розширювати зіниці та звужувати судини в офтальмологічній та оториноларингологічній практиці. Ефедрин входить до складу комплексного протиастматичного засобу теофедрину. Ефедрин має здатність (особливо при передозуванні) спричинювати ряд небажаних токсичних явищ, а саме: нудоту; блювання, запаморочення, серцебиття, артеріальну гіпертензію, нервове збудження, безсоння, тремтіння кінцівок, анурію, гіпергідроз та висипи на шкірі.
Коли застосовують? Внутрішньо — ефедрину гідрохлорид (Ephedrini hydrochloridum) призначають по 1 таблетці 2—3 рази на день до їди, а для купірування приступу бронхіальної астми вводять підшкірно по 0,5—1 мл 0,5%-ного розчину.
Протипоказання. Протипоказано застосовувати ефедрин при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, інфаркті міокарда, кардіосклерозі, гіпертиреозі та цукровому діабеті.

На початок сторінки.

Меню сайту

Форма входу

Пошук

Наше опитування

Статистика

Хто онлайн

Онлайн всього: 1

Гостей: 1

Користувачів: 0

Веб-посилання

Сокирянські новини